Пару місяців тому я думав про візуалізацію вимкнення електроенергії, а нещодавно у твітерах почали знову обговорювати таку ідею, і це вийшло цікавою задачею, тому на вихідних, нарешті, зробив це все.
АТТЕНШН: Мапа не показує жодних даних в реальному часі (лише відносно графіків) та можливо є багато помилок – використовуйте її лише в інформаційних цілях, ну і всьо!
Відповіді на очікувані запитання
Якщо якийсь будинок взагалі ніяк не світиться – скоріш за все (99%), проблема десь у мене – багато вулиць та будинків не розпізналось, але може раптом бути таке, що його також немає у розкладі Yasno.
Чому в якийсь момент всі зони червоні та сірі – я не знаю. Можливо, в цей час перемикають черги, або є якісь потенційно якісь інші причини.
Скоріш за все, і на більшість інших запитань у мене буде одна і така ж відповідь – я не знаю :)
Про процес
Через те, що будинків дуже багато, і по геокодуванню умовний гугл (або інших сервіс з мапами) з мене стягнув би нормально грошей, прекрасна альтернатива – OpenStreetMap!
Дані про все, що є в Україні доступні на Geofabrik. За допомогою claude та osmium я зміг завантажити, відфільтрувати лише будинки (вулиця, номер будинку та полігон, який описував цей будинок) по bounding box Києва (вже пізніше побачив, що там можна зразу витягнути все з конкретного полігона), і вже в Jupyter Notebook почав працювати з даними – через pyrosm вдалось дофільтрувати дані вже фактичними київськими будинками, і щось вже стало виходити!
З Yasno витягнути назви вулиць теж дуже просто – скоріш для все, для оптимізації вони їх кладуть в local storage. А з обʼєднаннями назв вулиць OSM та Yasno вже стало складно – абсолютно різні формати. Причому, якщо для найпростіших («Михайлівська вулиця»/«вул. Михайлівська») та трохи складніших («вулиця Андрія Малишка»/«вул. вулиця Малишка Андрія») є якісь патерни, то для багатьох нових назв вулиць (наприклад, проспект Повітряних Сил) вже немає в Yasno ніякої інформації. Ну і трапляються також орфографічні помилки в назвах, тому вулиця Казарменна в Yasno виглядає, як «Казармена».
Врешті-решт, там вже залишалось під кінець приблизно 150 вулиць, (це до 10% від всіх назв вулиць) я переключився на іншу проблему – номера будинків! Для простих варіантів (24А та 24-А або 24/A) знову написав скрипт для нормалізації номерів, але були й складніші варіанти, наприклад «Саксаганського, 33» в OSM та «Саксаганського 33/35» в Yasno – фактично це один і той же будинок, але дріб іноді потрібно враховувати для будинків з літерою (12/Б). Десь вирішувалась проблема, але з іншими будинками вона зʼявлялась, тому для деяких будинків може бути неактуальна інформація, і треба перевіряти.
Ну і величезна подяка команді OSM Україна за те, що я можу безкоштовно використовувати їх тайл-сервер :)
Півтора року тому я створив для себе інтеграцію та віджет, чи є вдома світло – тоді той пост сильно завірусився, а от під час останніх вимкнень світла почав знову підіймати бота для ЖК зі станом світла, і раптом згадав, що у мене ще падають логи від nginx до ендпоінтів, які використовуються у цьому віджеті – стало цікаво подивитись, як виглядають графіки перевірок, і чи корелюється це з вимкненням світла.
Прибравши IP-адреси, які постійно офлайн, вийшов список з 800 адрес. А якщо прибрати ті, які перевірялися б хоча 5 раз, то виходить ~300 IP-адрес, які хоча б декілька раз перевірялись – не дуже багато, але…
Україна в цілому
Побудувавши графіки за останній тиждень, дуже гарно видно те, як вимикали світло протягом дня 27-го травня, причому вийшло умовно більш-менш рівномірно. В наступні дні вимкнень не було, і от знову якраз увечері 1-го червня на графіку видно вечірні вимкнення світла.
Чому уночі практично немає запитів (бо здавалось, що кількість запитів повинна бути однаковою)? Мені здалось, що віджети на iOS доволі розумні, тому не роблять запити, якщо користувач взагалі з телефоном не взаємодіє – вночі це саме той випадок.
Використавши пакети для визначення міста за IP адресою, вдалось відфільтрувати, і ситуація по Києву дуже схожа на загальну картину по країні – більша частина всіх перевірок йде саме з Києва.
Мені здалось, що у Харкові ситуація в рази гірша, але хоч зараз приблизно до 30 айпі-адрес перевіряється з харківською локацією, але все одно графіки досить схожі на загальні:
Cloudflare Radar
У Cloudflare є прекрасний публічний сервіс – Cloudflare Radar, на якому видно, як живе інтернет. Там було прекрасно видно, як під час та після деокупації Херсона інтернет-трафік йшов через Росію, а потім пішов через Україну (але не у всіх провайдерів):
Або як вимикався і підіймався Київстар, і не було запитів з IP-адрес мереж цього оператора:
І дійсно, там також видно вимкнення світла в регіонах, особливо в Сумах:
Traffic dropped yesterday, particularly in Sumy with an 82% decrease at ~21:00 UTC. Odessa, Kyiv, Kharkiv, Vinnytsia, and Poltava were also impacted. Usual traffic returned after 05:00 UTC.
Я думав, що час тимчасових вимкнень світла теж буде видно різницю, але виглядає, що різниця не дуже суттєва.
One more thing
До речі, є прекрасний проєкт – СвітлоБот, який допомагає створити бота, який повідомлятиме про зміну стану світла.
У них є карта, де видно локації, де світла немає. Під час блекаутів я нею користувався для перевірки стану світла в сусідніх домах – в них вимикали світло на 5 хвилин раніше, чим у мене, тому це врятувало декілька разів від того, щоб провести пару годин у ліфті :)
А зараз там можна спостерігати за ситуацією, як прямо зараз вимикається світло та в яких частинах. Сподіваюсь, вони теж якусь аналітику викладуть з часом – впевнений, що у них в рази більше інформації зібралось.
Пару тижнів тому у твітері розлетілась моя інфографіка, від якої у дизайнерів (і у мене теж) ледь не зупинилось серце від зменшеного масштабу ракет та дронів, але на якій прекрасно видно масштаб кількості збитих шахедів – зображення навіть опублікувало Міноборони.
На редіт зображення теж потрапило з досить цікавими коментарями:
Збір та аналіз
Інформації про кількість збитих цілей кожного дня у відкритому доступі та зручному форматі за рік не було – в офіційних звітах Генштаб публікує лише загальну інформацію за ракети/БПЛА. Повітряні Сили публікують кожного дня зображення, тому ми вирішили спробувати їх розібрати. За весь рік зібралось 246 зображень, і Clark from InVisionМихайло з Alerts.in.ua зібрав їх з соціальних мереж. Звіти публікують не кожного дня, але у деякі дні можна побачити декілька звітів.
Парсинг та обробка
Спочатку треба було всі дані перевести в текстовий формат. Я так і не знайшов гарних бібліотек, які витягнули б цей текст з зображень з українським текстом, але gpt-4 вміє у vision – може розпізнавати зображення та те, що на них бачить, тому він ідеально впорався з цією задачею!
Разом з gpt я трохи відредагував трохи промпти, щоб він повертав лише значення з зображень та нічого не перекладали та не змінювати, і почав обробляти ці всі 246 файлів. GPT взяв за це якісь $3, і віддав через пару хвилин, що він розпізнав! Якість розпізнаного тексту була ідеальною, тому кожен цент був витрачений не дарма!
До речі, деякі розробники розпізнають кількість овочів та фруктів на зображеннях, і переводять це все в json формат:
ChatGPT Vision takes an image of groceries and converts it to JSON based on the instructions.
В зображеннях варіативність значень знищеної техніки та різних форматів (наприклад, коли було знищено ВДК «Новочеркаськ» або ракети залетіли в простір НАТО) та gpt не вміє в математику. Був сенс лише автоматизувати розпізнавання лише тексту, а не агрегувати всі витягнуті значення, а далі вже писати регулярні вирази для категоризації.
Через те, що цікавить лише все, що між «ЗНИЩЕНО» та «Повітряні Сили», було дуже легко зібрати список всього, що взагалі згадується та розбити все по категоріях знищених БПЛА, ракет та авіації.
Діаграми та Metabase
Якось Стас мені розповів, що вони на Джинні використовують metabase – мені стало цікаво його спробувати для побудови діаграм – з sqlite він так собі працює та повертає часто помилки (але я впевнений, що він гарно працює з чимось складним, а не звичайним .sqlite файлом), але графіки побудував успішно!
Наприклад, кількість збитих шахедів за кожен місяць року:
Та загальна кількість збитих ракет:
Що по авіації?
Дуже багато зʼявилось питань та конспірологічних теорій, чому авіації на інфографіці не було. Причини дві: я не встигав перевести іконки авіації у вектори та Повітряні Сили не публікували всю інформацію про збиту авіацію. У звітах від Повітряних Сил є інформація лише про 17 одиниць техніки, хоча Генштаб повідомляв за 44 збитих за рік.
uav_drones – це дрони, про які згадувалось «оперативно-тактичного рівня», «отр», «розвідувальн*» або «бпла». Також якщо в одному рядку згадувались дві різні моделі дронів (наприклад, «4 БПЛА "Орлан-10", "Supercam"») – вони входили в цю категорію
missiles – кількість ракет, які не вдалось додати в будь-яку іншу категорію. Наприклад, «11 ракет "Іскандер-М", "Іскандер-К"» – це крилаті та балістичні ракети, тому я зберігав їх як 11 missiles, але «10 балістичних ракет (тип уточнюється)» зберігаються як ballistic_missiles, а якщо вказується найменування ракети – вона зберігається вже під конкретною назвою.
Минув ще один рік, і у якості ескапізму, цього року було прочитано 26 книжок – про війну, маркетинг, прозу, сторітелінг, дизайн, романи та пʼєси.
Рік тому я публікував аналогічний пост, тому продовжую традицію. Заодно це гарний експеримент для мене, щоб пригадати, чи памʼятаю я деталі, чи забув (спойлер: багато чого забув, так).
Незавершена війна. Історія протистояння України з Росією в 2014–2015 роках – Олександр Сурков
Я раніше якось нічого з книжок не читав про аналіз подій під час війни в Україні (окрім «Війни у повітрі» Жирохова за перші місяці 2022-го року, але формат книжки взагалі досить сухий та складно читати) так як не знав, чи є взагалі щось корисне, але десь в рекомендаціях Миколи Бєлєскова побачив цю книжку. Згадується дуже багато подій, про які я детально не знав – наприклад, описується та ж трагедія з ІЛ-76 біля Луганського аеропорту, про її причини та наслідки. З відомих подій згадуються про передумови Іловайська, про малайзійський боїнг, про те, та і в цілому автор згадує в тому числі та про політичні рішення.
Оцінка – 4/5
Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію. Як будується оповідання. Поезії – Майк Йогансен
Цю книжку обговорювали в книжковому клубі The Ukrainians, тому саме до неї і дійшли руки. Слухати обговорення про неї виявилось цікавішим, чим читати. Скоріш, просто не мій формат, і багато всяких описів ляндшафтів, які було неприємно читати.
Оцінка – 3/5
Культура принад і спротиву – Тарас Лютий
Есе та розповіді філософа Тараса Лютого про інших філософів, ідеології, ресентименти, поп-культуру, протести та багато інших тем, які мені складно обʼєднати в одне ціле. Дуже багато закладок, цікаві роздуми про державу, політику. На ютубах дуже багато відео з ним, тому якщо сподобається автор та його роздуми – сподобається і книжка!
Настає доба постлюдини. Навіть гуманізм часом нагадує ідеологію возвеличення людини, під прикриттям якої кояться злочини проти людяності. Виникає парадокс: якщо людина є розумною істотою, чому ж людство й далі невпинно розпалює злість? Отже, щось не так із самою людиною. Тепер їй не надто подобається жити згідно з усталеним порядком. Людське сприйняття реальності дедалі частіше спирається не на аналітичні, а на візуальні чинники. В соціальних мережах обурені користувачі нарікають на великі тексти й воліють мати справу з картинками.
Зʼясовано: те, що донедавна називали обʼєктивними фактами, тепер аніскільки не є значущим для формування громадської думки, на відміну від емоційних реакцій і вірувань широких мас. Популізм політиків полягає не так у невиконанні ними обіцянок, як у промовлянні того, що хочуть від них почути. Людям важливо здобути бодай символічну (словесну) перемогу, бо вони звикли, що їхніх вимог і так ніколи ніхто не виконує. І такі явища міцніють у свідомості не лише на національному, а й на міжнародному рівні. Префікс «пост-» тепер не має стосунку до того, що відбувається після, а позначає радше неважливість. Постфактуальна політика (politic) відірвана від правил і процедур (policy). От і виходить: якщо настирливо просувати нічим не підкріплену позицію, багато чого досягнеш, навіть безперестану послуговуючись неправдою. Адже правда вже не така й затребувана, якщо є набір переконань. Людина втомилася від правди, не хоче жити в складній реальності й частіше знаходить затишок у віртуально-фейковому світі. Такий стан справ і є зайвим свідченням того, що істина/правда подекуди просто нестерпна. Можливо, саме тому сучасна людина дедалі більше звикає жити без неї.
Оцінка – 4/5
Записки Кирпатого Мефістофеля – Володимир Винниченко
Від головного героя-токсіка бомбило всю книжку – у цьому і її краса, та 4 зірочки саме за це! Бонусом – роман зі співачкою Клавдією Петрівною. Шкода, що ось такої літератури у школі не було. Також книжку обговорювали в книжковому від The Ukrainiains, і слухати про неї було навіть цікавіше, чим її читати :)
Оцінка – 4/5
Одинадцять помідорів і один маленький – Євгенія Кузнєцова
Дитяча легка та візуально приємна книжка, яку мені подарувала авторка за підписочку – я її прочитав буквально за годину. Радію, що для ілюстрацій для таких книжок чатжпт ще не використовують, хоча вже деякі автори почали, на жаль.
Оцінка – 4/5
Вихід зазвичай з іншого боку – Юрій Сущ
Набір оповідань про все на світі від Юрія Суща. Для мене це одна з категорій книжок, які прочитав дуже давно, сподобалось, але сюжети оповідань, не відкриваючи книжку, згадати дуже складно :)
Оцінка – 4/5
Драбина – Євгенія Кузнєцова
І ще одна книжка від Євгенії, яку вона теж подарувала. Цікава кул сторі за айтівця, який придбав будинок, щоб поїхати якомога далі від сімʼї, але почалась війна, і всі вони приїхали до нього у гості. В цілому історія сподобалась, але ось після «Спитайте Мієчку» вже помічаються схожі ностальгічні паттерни, після яких немає ось цього теплого ефекту.
Оцінка – 4/5
Наука сторітелінгу – Вілл Сторр
Книжка про сторітелінг – як будується сюжет та опис, але хоч і в описах згадується багато різних письменників, але через зараз залишилась асоціація лише з кіноіндустрією. Хоч і було цікаво прочитати про те, як це все працює в кіно та мультфільмах та як правильно будувати історію, але я думав, що там буде більше про створення реальних історій.
Оцінка – 4/5
Графічний дизайн з українським обличчям – Наталя Удріс-Бородавко
Книжка, яку заклювали дизайнери, заклював і я! Є відчуття, що книжка написана в академічному форматі, наче якась лекція в університеті – під час читання була думка, що це книжка про те, що та як потрібно робити, але без розуміння чому так. Причому дуже багато зображень без описів (і навпаки), а деякі з них максимально зашакалені – неможливо розібрати, що зображено на них. Це стало великим розчаруванням – від arthuss я очікував чогось якіснішого.
В цілому виглядала, як поради копіювати щось з умовного dribbble без розуміння що-як-навіщо.
Оцінка – 2/5
Men Without Women – Haruki Murakami
Приємні розповіді з неочікуваними розвʼязками та котами. Після історій я ще декілька тижнів залипав на згаданих у книжці виконавців та плейлистах а-ля «elevator music».
Оцінка – 4/5
За Перекопом є земля – Анастасія Левкова
Здається, це найперший роман від Лабораторії. Історія про те, як дівчина жила в Криму, і описуються роки до окупації та розповіді після переїзду до Києва. Дуже сподобалась, причому в деякі моменти я прям сильно зачитувався, і неочікувано було побачити, як дуже влучно та реалістично були описані сцени та побут у Криму. Нюанс в тому, що Анастасія, яка написала цей роман, не жила в Криму в той час. На останніх сторінках вже стало зрозуміло, як саме їй вдалось це зробити.
Десь було дуже багато деталей, десь якісь очевидні штампи у героїв, але це, напевно, одне з найкращого прочитаного з художнього за останні часи.
Оцінка – 5/5 (авансом, як казали у школі)
За лаштунками війни. Сталін, нацисти і Захід – Лоренс Ріс
Минулого року я прочитав «Гітлер і Сталін», і думав, що тут щось максимально схоже, але тут книжка виявилась не про персон (хоча і про них в тому числі), а про події. Через те, що я в школі не дуже любив історію та був взагалі інший контекст, тому лише зараз наздоганяю це все. Я публікував багато вирізаних цитат, тому якщо цікаво почитати про переговори та покидьків (але про покидьків ще буде!) – це воно!
Оцінка – 4/5
Ідентичність – Мілан Кундера
Спроба познайомитись з Кундерою, але не дуже вдала – як я не осилив ландшафти у «Подорожі ученого доктора Леонардо», так і тут з маренням.
Оцінка – 3/5
Скрипниківка – Сергій Жадан
Вірші, написані до 24-го лютого та після. Про людей-переселенців, як «впертих равликів беззахисної Європи», про «Світ тримається на невідчитаних нічних повідомленнях», дуже сподобалась.
Оцінка – 5/5
Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емсу – Оксана Забужко
Традиційно, як і будь-які есеї, ці теж не виключення – приємно читались, але мій мозок дуже мало памʼятає з них, через пів року. Я якось публікував обрані цитати з цієї книжки, тому якщо хочеться щось прочитати від Забужко щось, не дуже велике – це воно!
Оцінка – 5/5
I'd Like to Play Alone, Please: Essays – Tom Segura
Кул сторі від коміка Тома Сегури, як він випадково зустрічав інших селеб. Засміявся приблизно 0 (нуль) раз, але мене зацікавив формат, коли стендап-коміки пишуть якісь есеї, але треба їх запаковувати в іншому вигляді, чим стендап.
Both of my great-grandfathers on my father’s side were doctors. My great-uncle on the same side was an ophthalmologist. My mother’s father was a revered obstetrician; his brother was a surgeon. My dad’s brother, Joe, was a world-renowned urologist; his daughter, Leal, is an anesthesiologist. My cousin Suzanna is an infectious disease specialist, and just for good measure, cousin Marisol is a veterinarian. You get the idea. There are a lot of smart people in my family on both sides. I am not one of them.
Go watch an amateur comedian tell “jokes” about blow jobs and sex and you will cringe at how badly it goes. That’s because simply being dirty isn’t enough. You have to craft the joke to make it funny.
Fast-forward twenty years, and I still find something so funny about injuries. I have to make a clear distinction—I don’t want to see them. I don’t like open wounds or gore of any kind, but an injury story or video of one without gruesome footage will make me laugh. I swear that I don’t fully understand why it makes me laugh, but...
Оцінка – 2/5
Хазяїн – Іван Карпенко-Карий
Книжка, яку прочитав задовго до скандальної премʼєри в Театрі на Подолі, і яка дуже сподобалась (на відміну від вистави, не дивлячись на те, що її ставив Уривський і грає сам Бенюк гггг). Дуже сподобалось, як автор передає ідентичність героїв та селянина, який ні перед чим не зупинився, щоб помножити свої ставки. Причому вона опублікована була більше 120-ти років, але актуальненько!
Оцінка – 4/5
Дзвінка. Українка, народжена в СРСР – Ніна Кур'ята
Ще один роман від Лабораторії, але про дівчину, яка жила спочатку в Одеській області, потім переїхала в Одесу, а далі в Київ – знову про мовні та політичні питання. Чомусь порівнював її постійно з «За Перекопом є земля», але тут виглядає, наче це книжка для тіктокерів і фанатів рорк – кожен розділ буквально на 1-3 сторінки, і іноді читаєш абсолютно не повʼязану між собою історію. В самому кінці взагалі весь сюжет максимально прискорюється в часових рамках. Вже після прочитання побачив, що цю історію писали близько 10 років, і здалось, що реліз піджимає, тому треба було швиденько дійти до актуальних подій та завершити її.
Оцінка – 3/5
30 віршів про любов і залізницю – Сергій Жадан
Жартома це книжка з кожним віршем за 6 грн. Всі вірші вже були раніше опубліковані, та здавалось, що увійшли в збірку ті, де хоч раз згадалась дорога та залізниця. Це не робить її гіршою, адже придбавши її, вже вдома я помітив, що у ній є автограф Жадана. Тому, якщо хочецця – ВСЛ на Прорізній, і може там щось навіть знайдете!
Оцінка – 4/5
Від нуля до одиниці! Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє – Пітер Тіль
Так як я час від часу роблю невеликі продукти, а цю книжку називають біблією для стартаперів, то був вимушений її прочитати. Декілька цікавих моментів, але багато корисних порад для тих, хто робить дуже великі продукти – там і про команду, і про витрати, і про модель. Читається за один раз, але для себе корисного так нічого і не знайшов.
Оцінка – 3/5
Що ми бачимо і чого не бачимо. Закон. Держава. Кляті гроші! – Фредерік Бастіа
Це я на якомусь БукФорумі побачив Поперешнюка (CEO Нової Пошти), який був на презентації свого видавництва «Wellbooks». Дуже hooked-моментом для мене на презентації стало оголошення проблеми книжок а-ля «Як занепадають нації» – це те, що є гарна історія, але дуже мало корисної інформації, що це як інфоцигани, але у світі літератури! Ну і треба підіймати економічну освіченість країни в цілому, тому у «Wellbooks» вирішили публікувати праці економістів та економічну теорію. Хоч пан Поперешнюк навʼязує ідею лібертаріанства (багато книг видавництва саме про це), але він так і не зміг навести приклади, у яких країнах це вдалось та працює, але було цікаво почитати найбільш рекомендовану ним книжку про податки. Автор багато чого спрощує та наводити деякі приклади до абсурду, але в цілому було цікаво почитати за концепцію податків.
Оцінка – 4/5
Marketing 5.0: Technology for Humanity – Philip Kotler
Так як я працюю над розробкою одного застосунку у свій вільний час, то також зацікавився над маркетингом, і захотів почитати боженьку та біблію у світі маркетингу – Котлера! Я його попередніх книжок не читав, але діду вже 92 роки, і мені здалось, що він в тіктоках не сидить та якось досить сухо розповів саме ось про цей тікточний маркетинг. Якісь асистенти (там два співавтора) йому допомогали, але от прям очікування від неї виявились завищеними. Дивлячись на цей AI-хайп, він згадав трохи за це, але ось не настільки, у якому вигляді це використовується зараз.
Не дивлячись на це, деякі частини дуже сподобались, наприклад, про поляризацію маркетів та про зникнення середнього маркету:
Markets no longer consist of a wide range of offerings from the cheapest to the most luxurious and have started to polarize between the top and bottom ends. The middle segment is disappearing as people either trade down to quality no-frill offerings or trade up to more premium luxury offerings. As a result, top and bottom players are growing while edging out the midmarket players, which are struggling to stay relevant. And it is happening across product categories: grocery and fashion retailers, food services, airlines, and automotive
Оцінка – 2/5
Що мій син має знати про світ – Фредерік Бакман
Хоч я і обожнюю Бакмана та тепер вже всім його навʼязую, і він у мене як лакмусовий папірець (це як ідея, що люди, які дивились серіал Friends дуже добрі, але у світі книжок), то як виявилось, я не дуже обожнюю його есеї та нотатки. Це одна з ранніх його повістей, тому далі він зрозумів, як бити в серденько, а от тут взагалі історія нічим не зачепила.
Оцінка – 3/5
Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism – Anne Applebaum
Кул сторі від польської журналістки, у якої було дуже багато друзів та знайомих, з якими вони зустрічали 2000-й рік у Польщі та як все змінилось за 20 років – дуже багато тих, з ким вона перестала спілкуватись через великі політичні розбіжності, і далі в есеях описує, як все до цього йшло. Там і про Орбана та його кентів, і про Польщу та партію «Право і справедливість», і як вони перемогли. Ну і про штати та постправду. У деяких відгуках критично про неї пишуть, тому до анонімних джерел варто посилатись критично.
Оцінка – 3/5
All Marketers Are Liars: The Underground Classic That Explains How Marketing Really Works – and Why Authenticity Is the Best Marketing of All – Seth Godin
Поки маркетологи у тіктоках на лісабонських вебсамітах відкривають для себе, що люди купляють не те, що їм треба, а те, що вони хочуть, та називають трендом 2024-го, діди в 2005-му році вже давно про це писали.
Don't try to change someone's worldview is the strategy smart marketers follow. Don't try to use facts to prove your case and to insist that people change their biases. You don't have enough time and you don't have enough money. Instead, identify a population with a certain worldview, frame your story in terms of that worldview and you win.
It's not enough to find a niche that shares a worldview. That niche has to be ready and able to influence a large group of their friends.
I'm amazed to find myself writing this, but the purpose of this book is to persuade you to be less rational. Stop trying to find the formula that will instantly make your idea into a winner. Instead of being scientists, the best marketers are artists. They realise that whatever is being sold (a religion, a candidate, a widget, a service) is being purchased because it creates an emotional want, not because it fills a simple need. Marketers win when they understand the common threads that all successful stories share.
Consumers pretend that they're rational and careful and thoughtful about the stuff they buy. Actually they're not. Instead they rely on stories.
Дуже гарно накидував на вентилятор про органічну їжу – майже ніхто не розуміє, що там органічного, але готовий переплачувати, адже це про здорову їжу. Те саме і про гранолу, яка в якись момент вистрелила, але ж там достатньо цукру, хоч і подають це як хелсі-продукт
People don't want to know all the details about their food. They don't want to consider how the cow was slaughtered or how much gas it took to truck those grapefruit here or what those fats will do to their arteries. What people want is a story, a lie they can tell themselves and their friends.
Може бути корисною, якщо робите або хочете робити якись свій продукт – корегує мозок в правильний бік, але варто зазначити, що у ній немає конкретних кроків та дій – Сет Годін навіть у своєму блозі веде такий самий стиль :)
Оцінка – 4/5
Be Useful: Seven Tools for Life – Arnold Schwarzenegger
Назва книжки чомусь себе не виправдала, але сподобалась фраза «naps are for babies, relaxing is for the retired». Виявилась якоюсь черговою мотиваційною книжкою, які я не дуже переварюю. Хотілось щось більш біографічне прочитати, але виявилась чергова селф-хелп книга. Арнольд розповідає про свої 7 правил та зйомки/бодібілдинг/політику. Вийшов такий ось тед-ток в текстовому вигляді.
There is a motivational saying I love: "See it. Believe it. Achieve it." But I think it's missing a step in between: Explain it. Before you can achieve your goals, I think you need to express them. Share them. I think you need to admit to yourself, and communicate to others, that this thing that started in your mind as a little idea has exploded into a massive dream with huge potential to benefit your life and theirs.
Ну і багато інших розділів, в кінці-кінців, ведуть до того, що не лише мати якусь візію, а ділитись нею також.
Оцінка – 3/5
One more thing
Я зараз дуже повільно, але читаю Плохія «Forgotten Bastards of the Eastern Front: An Untold Story of World War II». Для мене стало відкриттям (так, у мене дуже погано з історією), що у 1944-му році у Полтаві була американська військова база і частина книжки повʼязана з розповідями та спогадами американців про цю частину війни. Також багато описів характеру Сталіна та про його комунікацію з американськими військовими, і це потенційно могло б стати книжкою цього року, але стане у наступному, хе-хе-хе!
Після релізу Spotify Wrapped зʼявилась думка спробувати зробити підсумки по тривогах та обстрілах країни, і рівно за три тижні (тобто сьогодні) стався реліз – wrapped.alerts.in.ua!
Спочатку здалось, що можна додати лише загальну інформацію та графіки про напрямки руху шахедів, але потім це розрослось майже до 50 задач, і остання закрилась буквально пару годин тому.
У кожній області є свої сторіз з важливими новинами за рік, відео та різними графіками та важливими цифрами. Ще цікаво подивитись, як відрізняється пелюсткова діаграма (aka radar chart) в різних областях країни – прифронтових та ті, які знаходяться подалі від фронту.
Ми ще думали, що станеться швидше – чи почнеться голосування на премії ДОУ (яке повинно було початись вже як два тижні тому), чи Повернись Живим закриє збір «Запакуй небо», чи релізнуться сторіз – виявилось, що ми все-таки перші!
Через те, що у Wrapped є посилання на збір ППО, а збір від «Повернись Живим» вже на 98%, то можна вважати, що саме ми закриємо цей збір!
Під час роботи у мене часто на фоні грають lofi-радіостанції (також я знайшов цікавішу альтернативу – плейлисти а-ля «Luxury Hotel Lounge» в спотіфаях), і час від часу (окей, дуже часто) перевіряю, що взагалі діється в моніторингових каналах, і ось народився приклад такої радіостанції зі сповіщеннями від монітора.
Приклад сповіщення
0:00
/20.976326530612244
Трансляція в реальному часі
⚠️ Тут була колись трансляція в реальному часі, але експеримент завершився. Всім дякую!
OpenAI просить вказувати, що синтез тексту в аудіо, раптом що, робить не людина, і навіть не бездушна машина, а ✨AI✨! Текст для сповіщень береться з каналу monitor.
Взагалі, то був брейншторм, чи можна взагалі створити повноцінну інтернет-радіостанцію з допомогою AI. Музика та плейлисти – взагалі не є проблемою (тут навіть без AI можна обійтись), новини можна з новинних ресурсів автоматично збирати та раз на годину та публікувати (теж майже без AI, але дуже короткий опис новини можна робити з допомогою), а от з розмовними шоу – це проблемно, хоча вже і почали зʼявлятись подкасти, згенеровані лише на основі AI – можна послухати уявну розмову Стіва Джобса з Джо Роганом.
Щоб трохи покопати технічну складову цих стрімінгів та цей новий text-to-speech сервіс (створений за каденції Сема Альтмана), зʼявилась дуже всрата ідея – обʼєднати сповіщення в реальному часі про загрози та вибухи з фоновою музикою.
Text-to-Speech
Через те, що OpenAI тепер йдуть не лише в той бік, щоб вводити постійно текст, зʼявилась можливість надсилати текст голосовухою! Можливість переводити текст в голос була і раніше, а от можливість конвертувати текст в голос зʼявилась нещодавно.
Чому для синтезу використовується AI, адже умовна сірі може спілкуватись, не маючи ніякого AI? В AI-версії можна почути приємніші та в рази реалістичніші голоси (приклади від OpenAI), вони розуміють різні абревіатури та інші лінгвістичні штуки, які не потрібно зачитувати, як вони виглядають в тексті.
Звісно, що тут теж не все ідеально. Поки я пробував використовувати ці інструменти, я помітив, що скорочення «км.» зачитує як «кілометров» та акцент українською досить дивний – виглядає, як суміш канадсько-української мови (як у фільмі «Мої думки тихі» або у виставі «З цією виставою щось не так», хехе).
Приклад
0:00
/17.554285714285715
Також не можна примусово ставити паузи та окремі слова зачитувати швидше/повільніше можливість зачитувати. Наприклад, те ж Polly від Амазону, має свою нотацію та дозволяє без проблем змінювати багато параметрів, але не має української мови.
Стрімінг (нудні технічні деталі та проблеми)
Перед тим, як зробити стрімінг, я поспілкувався з чатгпт про це! Фактично мені треба було програвати постійно один стрім, та час від часу зменшувати плавно гучність до 30%, програвати інший трек (з гучністю 100%), та змінювати плавно гучність до 100% назад. Він запропонував дуже складний ланцюг ffmpeg → Digital Audio Workstation → Open Broadcaster Software та VoiceMeeter Banana. Напевно, він подумав, що у мене буде якась сурйозна радіостанція!
Я трохи офігів, бо мені здавалось, що достатньо програвати всю музику в системному аудіо-стрімі та просто публікувати його назовні, тому вирішив піти іншим шляхом – тримати постійно один vlc-плеєр зі стрімом, запускати час від часу інший з .mp3 треком і стрімити в інтернет всі аудіостріми з девайсу.
Все це успішно запрацювало з python-vlc та cvlc -vvv pulse://alsa_output.platform-bcm2835_audio.analog-stereo.monitor --sout '#transcode{acodec=mp3,ab=256,channels=2}:standard{access=http,dst=0.0.0.0:9602/stream.mp3}', але після того, як я ці команди додав в сервіси supervisor (щоб стартувати та перезапускались автоматично), все це перестало працювати – сам скрипт працює (якщо я вставляю навушники в raspberry pi – я все чую), але в логах все ще були помилки (PulseAudio server connection failure: Connection refused), і cvlc теж перестає бачити аудіо-вихід. Як я тільки не шукав – я так і не зрозумів суть проблеми та рішень, хоч і багато всього перепробував. Можливо, це тому, що у мене стоїть headless debian, можливо це щось не так з правами (хоча в конфігурацію supervisor я переніс всі змінні), або фізичний вихід працює інакше, або є ще якась різниця між tty та сервісами від supervisor. Тому раптом хтось знає прямо очевидну помилку, чому не працює (я прямо впевнений, що проблема десь на поверхні, і це я просто не зміг зрозуміти PulseAudio) — напишіть мені будбласка!
Чи працюватиме постійно?
Через те, що це все працює у мене на компʼютері вдома, який постійно підключений до інтернету, то під час блекаутів це навряд чи працюватиме. Ну і взагалі, це було створено як proof-of-concept, тому ніяких гарантій немає – може працюватиме далі, а може трансформується в щось більше :)
Вперше за патреон я почув десь 6 років тому – тоді мені була ще не дуже зрозуміла соцмережа, де хтось хоче лише один мій долар на місяць. З часом це виросло в величезну платформу, яка піднялась, і виявилось, що модель мікроплатежів прекрасно працює та користується популярністю. Тут я опишу цікаву альтернативу реалізацію для патреона, яка народилась після чергового кенселінгу цієї платформи, але до неї якої я так і не дійшов – тому дарую комусь цю ідею :)
Що не так з патреоном
До початку 22-го року платформа була досить популярною в Україні, і деякі патрони навіть могли заробляти до $10k-15k на місяць. З кінця лютого, фонд Повернись Живим збирав там гроші для фонду, але Патреон заблокував профіль через те, що «платформа не дозволяє зібрані з її допомогою кошти використовувати для підтримки насильства або придбання військової техніки». Пізніше це сталось з акаунтом Стерненка, і після цього почалась епоха відміни сервісу. Але тоді патрони зрозуміли, що підписники просто відписуються (та не переходять на альтернативи), тому це стало окремим челенджом – перевести на інші платформи або просити якийсь час не відписуватись
Також деякі проросійські акаунти все ще існують на платформі та ніяк не блокуються.
Другий важливий момент – комісії (та податки). Патреон знімає 8% доходу + ПДВ (20%) + додатково комісія на пейаути (коли валюта патрона відрізняється на ту, де буде виплата, і для українців це теж залежить так як зазвичай виплати в доларах), ну і виплати на умовну карту Payoneer не дуже легально виглядають.
Насправді причин більше – наприклад, може виглядати дуже всратий та незручний додаток, максимально дивні дизайнерські рішення, зняття першого числа донатів (якщо я на когось підписався 31-го жовтня, то 1-го листопада зніметься точно така ж сума на наступний місяць), але існування росіян на платформі вже може бути як 🚩.
Що крутого в патреоні
В першу чергу, це бренд. Коли хтось каже «підтримайте нас на патреоні» – це зрозуміло, про що мається на увазі, і скоріш за все, якись профіль там вже було створено.
Фінансова частина – в якості компенсації за такі величезні комісії, створювач контенту не задумується над фінансовими/податковими питаннями, а просто отримує оплату прямо на свою Payoneer-карту. До речі, на онліфансах комісія в рази більше (20%) – здогадайтесь, чому (відповідь буде в кінці параграфу)?
Це безпечно – карта привʼязується лише раз, сам створювач контенту доступу до нього не має, ну і далі патреон раз на місяць доїть патронів, які підписались.
Можливо, централізація та соціалізація всього (на одній платформі) є одночасно і мінусом, і плюсом – патрон може відкривати для себе інші профілі там, і підписуватись на інших.
Є API, тому розробники можуть створювати свої інтеграції.
Комісія на онліфанс – спочатку 20% ПДВ, а потім ще 20% платформа забирає собі. Однією з причин є величезна кількість фроду – хоч це не дуже працює в Україні, але в штатах якись чулувік може подати чарджбек на цей платіж, і сервіси платять $25-30 в кожному випадку, навіть якщо вони виграють цю справу. Цікаво, що в різних закладах в штатах бояться слова чарджбек та повертають суму без жодних питань, а у нас банки розводять руками та відмовляються розпочинати цю довгу процедуру.
Альтернативи
Коли я шукав альтернативи, то з закордонних на сайтах часто додають свій PayPal-рахунок (опускаю питання з легальністю :), також http://buymeacoffee.com, https://contribee.com/ та https://ko-fi.com/. Усі вони виглядають дуже гарно, працюють, і на buymeacoffee дуже багато подкастерів перейшло, хоча по цифрах видно, що підтримка все-таки впала. З українських цікавіше – я відкрив для себе Донателло та Дяку. Донателло прям дуже гарно виглядає, і хоч ніде вони за комісію не пишуть, в інтернатах знайшов інформацію про 5% + комісія сервісу, але того ж API немає.
Всі вони гарно підходять якщо мета – збирати донати, але без додаткових інтеграцій.
Але виглядає, що можна було б вирішити проблему блокування звичайною... децентралізацією!
Децентралізація патреону? WHAT?
На хайпі децентралізації всього (коли немає як такого головного сервера) – криптовалют/мастодону/блуская можна спробувати та з платежами зробити аналогічне. В такому випадку, створювача контенту ніхто не заблокує (хіба що мерчант, який проводить платіж) та він отримуватиме донати прямо на свій рахунок, обходячи посередників та їх податки. Великі та сурйозні проєкти – ті ж юкрейнер, зе юкрейніанс, повернись живим мають свої форми та можливість отримувати платежі та робити підписку напряму, без жодних платформ а-ля патреон.
По невеликих інсайдах я знаю, що технічно досить складно деяким сервісам робити повноцінну підписку – особливо, коли стаються якісь неочевидні фінансові моменти, і завжди залишається багато ручної роботи. У випадку з цим сервісом, було б достатньо зареєструвати свого ФОПа в Дії (за 5 хвилин, хехе), відкрити рахунок, далі на тому ж LiqPay отримати ключі, додати їх в форму та налаштувати в інтерфейсі після того, як оплата пройде успішно.
Комісія
Фактично виходить податок ФОП (ті ж 5%, але це може бути взагалі друга група з фіксованим податком) + комісія 1.5% в LiqPay або 1.3% в інтернет-еквайрингу від Монобанку (так, вони зробили це!). Причому це все абсолютно легально та без 20% ПДВ!
Тригери
Однією з корисних фіч могли б бути «дії» по аналогії з https://ifttt.com – зазвичай, основні способи використання – додати користувача в список для email-розсилки, надіслати перше повідомлення та додати автоматично в телеграм/signal-групу або оновити групу в БД, і це можна вважати «діями». Мені дуже подобається реалізація IFTTT – в якийсь час я буквально двома строчками коду оновлював статус в slack на основі тривог. Ну і само собою якісь сповіщення або вебхуки можна посилати, раптом щось складніше очікується, чим просто оплата.
Синдікація (поширення) контенту
Через те, що один з плюсів патреону – соціалізація та можливість переглянути всю стрічку з патреонів, то створений контент теж було б добре агрегувати та поширювати. Ось тут і прекрасні протоколи – ActivityPub (мастодон) та AT Protocol(блускай) приходять на допомогу. Можливо, вони навіть можуть інтегруватись з самим блускаєм. З цікавого я бачив BookWyrm – соцмережа на основі ActivityPub для трекінгу книжок. Звісно, що воно досить всрато виглядає та робили програмісти-для-програмістів (як же продати це користувачу з гудрідз?), але ідея використовувати вже готовий протокол для поширення постів (а особливо, якщо і вдасться інтегрувати з самою соцмережею) виглядає дуже навіть і реально.
Монетизація?
Взагалі, такі моменти може бути сладно монетизувати – це могла б бути допомога (підняти це все на клієнтських серверах) та створення плагінів, які працюватимуть з різними системами, або ще я бачив, як модні стартапи беруть гроші за підтримку всієї інфраструктури та брати якийсь flat-fee. Ну або просто все в відкритий доступ опублікувати якусь частину (без того activitypub/atproto).
Взагалі, мені здавалось, що це могла б бути прекрасна допомога волонтерам – вони зможуть легко організувати щомісячну підписку, адже ті ж банки такої можливості не дають.
Щороку проводиться церемонія нагородження найкращих матеріалів по візуалізації даних, інфографіці та інтерактивних штуках – «Information is Beautiful Awards». У цьому році зʼявилось декілька проєктів, повʼязаних з війною, які увійшли в шортлист.
«Тексти» зробили прекрасну роботу, зібрали інформацію про вимкнення світла та створили інфографіку, як пропадало світло під час перших блекаутів. Шкода, що я дуже пізно побачив їх анонс по збору інформації про вимкнення світла – я в якийсь момент згадав, що забув вимкнути логи, коли робив віджет з станом електроенергії – ним користувалось в пікові дні до десяти тисяч людей, і можна було б агрегувати (звісно, що анонімну та неперсоніфіковану) інформацію про стан світла в регіонах.
Взагалі, дуже вболіваю та рекомендую Тексти – у них прекрасна візуалізація та аналітика! Наприклад, останній матеріал про те, як у росіян побудована оборона на півдні, або розслідування про масове вбивство на Житомирській трасі. Або як вони проаналізувати 10 тисяч стенограм (!) з виступами Путіна, і візуалізували, як змінювалась його риторика.
За останні тижні вони також візуалізували карти обстрілів, і це справляє зовсім інше враження, на відміну від повідомлень в моніторингових каналах. Вважаю, що це треба номінувати на наступну премію!
Голосування триває до 15 жовтня, і також важливий момент, що голосувати можна без авторизації, але враховуватимуться лише голоси зареєстрованих користувачів. Якщо є бажання підтримати цей ресурс – лінк на голосування (але не забудьте авторизуватись). Інструкція від Текстів у них на сайті також є.
Нарешті El País прибрали пейвол для цього матеріалу, тому тепер вже можна насолодитись переглядом! Дуже гарна аналітика по тривогах з контекстом подій. Звісно, що там не завжди є пряма кореляція з подією та тривогами, але було дуже приємно побачити, що навіть іноземні ЗМІ також роблять інфографіку.
Приємний бонус (для мене ггг): журналісти правильно написали в матеріалі моє імʼя та прізвище (на відміну від Vadym Klimenko в NY Times), і матеріал зроблений з любовʼю!
Гарна візуально, але страшна історія про фільтраційні табори та про депортацію українців в Росію. Хоч такий формат напрочуд виглядає на великих екранах, але і під мобільні теж вдається адаптовувати це все.
One more thing: це ніде не було номіновано, але постійно згадую матеріал від NY Times про Битву за Київ – ось ці рендери карти, міста (хоч воно десь і створено було до 19-го року), порівняння та відео... І саме під час перегляду я вперше зрозумів, що Київ – це ж місто, яке за площею більше навіть за той же (материкова частина) Нью-Йорка!
Взагалі, якщо подивитись весь шортліст премії, то там є дуже багато прикладів для натхнення та рішення, як гарно можна репрезентувати дані.
Дочитав, нарешті, книжку Лоренса Ріса «За лаштунками війни». Я колись читав «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» цього ж автора, але то була книжка про персони диктаторів (яка запамʼяталась фразою, що головна відмінність між паном Гітлером і Сталіним у розмірі їхніх вусів), а тут більше деталей про війну та перемовини під час війни. Особливо цікаво було прочитати розділ за залаштунковий поділ Польщі.
Публікую нижче мої збережені цитати з книжки – може когось надихне прочитати
1. Коаліція де-факто
Несподівана дружба
Про перемови Сталіна та Ріббентропа про 100-річний ненапад між країнами
А й справді, як сталося, що Ріббентропа взагалі допустили в серце Кремля? Зрештою, нацисти ніколи не приховували ненависті до Радянського Союзу. У 1937 році під час промови на мітингу в Нюрнберзі Гітлер назвав керівників цієї країни «нецивілізованою єврейсько-більшовицькою міжнародною спілкою злочинців» і стверджував, що Радянський Союз – це «найбільша небезпека для культури й цивілізації людства, яка коли-небудь загрожувала йому з часів розпаду держав античного світу … Імовірно, Сталін розмірковував так: навіщо Червоній армії «втягуватися в конфлікт», аби допомогти іншим недоброзичливим режимам подолати створені ними самими труднощі? Проти Британії і Франції Сталін був ідеологічно налаштований так само, як і проти нацистської Німеччини. Відповідно до марксистської теорії, кожна з цих країн була під владою великого капіталу, який пригноблював трудящих. … Сталін вважав, що лише Радянський Союз, який забезпечує безкоштовну освіту й медичне обслуговування, «право голосу для всіх» та суспільну власність, є «правильною» державою. А вчення Леніна закликало радянську державу за таких обставин триматися осторонь конфліктів — хай капіталісти гризуться між собою. Отже, з погляду Сталіна, у відносинах із цими однаково нестерпними країнами було значно розсудливіше розглянути можливість домовленості, нехай і тимчасової, з нацистською Німеччиною. Адже крім на позір безпечного способу уникнення будь-якої майбутньої війни нацисти могли запропонувати Радянському Союзу те, чого ніколи не запропонували б західні союзники, — можливість отримати додаткову територію і матеріальний зиск. Тож зустріч між Ріббентропом і Шуленбурґом з боку Німеччини та Сталіним і Молотовим з боку Радянського Союзу, яка відбулася 23 серпня 1939 року, не була зустріччю однодумців, однак вочевидь була спрямована на задоволення спільних інтересів.
У Німеччині офіцер сс Ганс Бернгард дізнався про підписання пакту, коли разом зі своїм підрозділом чекав вторгнення в Польщу. Для нього цей пакт «був повною несподіванкою. Ми не могли зрозуміти цього... Протягом багатьох років пропаганда пояснювала нам, що більшовики — наш головний ворог». Через це Бернгард та його товариші вважали нову угоду «політично неприродною».
Однак улітку 1939 року прагматизм був для нацистів важливішим за принципи. Гітлер хотів, щоб німецька армія завоювала Польщу за кілька днів. На його думку, Німеччина мала повернути свої території (місто Данциґ, Західну Пруссію й колишні німецькі землі навколо Позена), а також загарбати решту цінних сільськогосподарських земель. Однак він знав, що будь-яке вторгнення в Польщу може розвʼязати війну з Великою Британією і Францією. У березні 1939 року британці пообіцяли захистити Польщу від іноземної агресії, коли після захоплення Гітлером чеських земель премʼєр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен нарешті зрозумів, що обіцянки, які німецький фюрер дав у Мюнхенській угоді за рік до того, нічого не варті. До того ж, з погляду нацистів, над їхнім планом захоплення Польщі тяжіло важливе питання, відповідь на яке була аж ніяк не очевидною: як відреагує на це Радянський Союз, східний сусід Польщі? Якби Радянський Союз вступив у коаліцію з Францією і Британією, німці опинилися б в оточенні ворогів.
До того ж, він знав, що Радянський Союз може спробувати узаконити будь-яке вторгнення на територію Польщі за допомогою пропаганди, прикриваючись пропозицією тодішнього міністра закордонних справ Великої Британії лорда Керзона про встановлення кордону між Польщею та її східними сусідами (так званої «лінії Керзона»), яку він висунув у 1919 році. У той час більшовики відхилили цю пропозицію, проте виявилося, що загалом вона нагадує домовленість між Молотовим і Ріббентропом про поділ «сфер впливу» в Польщі. Крім того, поляки не становили більшість населення на східних територіях: близько 40 % місцевих мешканців мали польське походження, однак 34 % були українцями і 9% — білорусами. Радянські пропагандисти зрозуміли, що це дає змогу видати будь-яке вторгнення за акт «визволення» — звільнення місцевого населення від польського панування.
Молотов у Берліні
Насправді це обговорення [Молотова та Ріббентропа] нагадувало діалог двох глухих, оскільки Молотов відмовлявся відповідати на будь-які масштабні запитання Гітлера. Натомість у відповідь він ставив ще детальніші питання про безпосередні наміри німців. Згодом радянський перекладач Павлов охарактеризував ці переговори як «виснажливі та явно марні», і з цією думкою важко не погодитися. ... Зустріч завершилася на дещо комічній ноті, коли під час бомбардування британцями Ріббентропу й Молотову довелося спуститися в бомбосховище. Коли Ріббентроп продовжив розповідати, що Британська імперія готова до розграбування, Молотов зауважив: «Ви говорите, що Англія програла. То чому ж ми сидимо зараз тут, у цьому бомбосховищі?».
2. Вирішальні моменти
Перші дні вторгнення
3 липня Сталін виступив по радіо зі зверненням, яке стало знаменитим не через підступний захист дій радянського керівництва під час укладання пакту з нацистами в 1939 році й не через гучний заклик до представників різних етнічних груп Радянського Союзу (узбеків, татар, грузинів, вірмен тощо) воювати єдиним фронтом проти поневолення фашистами. Натомість ця промова запамʼяталася здебільшого через слова, які Сталін сказав на початку: «Товариші, брати і сестри». Для багатьох радянських громадян ці прості слова уособлювали нового Сталіна — керівника, який дбав про них не лише як про «товаришів», а й як про близьких членів родини. Ці слова продемонстрували, що він закликає не до ідеологічної боротьби з нацизмом, а до боротьби, спрямованої на захист батьківщини від жадібного загарбника. Таку боротьбу люди могли зрозуміти.
Вісімнадцятирічний студент Микола Брандт, якого призвали до лав Червоної армії для участі в обороні Москви, пригадує, що майже всім його командирам бракувало базових військових навичок: «Я не міг відкрити затвор рушниці, тому мені порадили звернутися до безпосереднього командира, який сказав: "Твоя рушниця холодна — вона замерзла. Потрібно її нагріти". Як можна було нагріти її при 30 градусах морозу? Тож я пішов до командира взводу, який порадив те саме: "Ти маєш її нагріти — затвор замерз". Тоді мені сказали звернутися до командира батальйону. Це був лейтенант, єдиний професійний офіцер там, який просто зняв запобіжник. Я відчув величезну радість, коли затвор відкрився».
Вирішальний місяць грудень (1941)
Рішення Гітлера оголосити війну Америці, ухвалене 11 грудня 1941 року, часто спантеличує людей, які не знають подробиць цієї історії. Якщо німецькі війська зіткнулися з величезними випробуваннями на східному фронті, тоді чому Гітлер свідомо додав до списку супротивників такого могутнього ворога? … Відповідь на це запитання проста. Як і Сталін, Гітлер був політичним лідером, для якого була важлива реальність, а не риторика. Для Гітлера було очевидним, що війна зі Сполученими Штатами неминуча. Головна подія на шляху до війни відбулася не в Перл-Гарборі, а за кілька місяців до того, коли Рузвельт наказав американським військовим кораблям супроводжувати британські конвої до середини Атлантичного океану. Як зауважив Черчилль, на момент Атлантичної конференції в серпні 1941 року Рузвельт був сповнений рішучості «вести війну, але не оголошувати її»". Такого самого висновку дійшов німецький адмірал Редер, який за кілька місяців до Перл-Гарбору сказав Гітлеру: якщо підводним човнам не дозволять топити американські кораблі, виграти битву за Атлантику буде неможливо. Як і слід було чекати, після того, як Рузвельт наказав американським військовим кораблям патрулювати західну частину Атлантичного океану для підтримки конвоїв, трапилася низка інцидентів — зокрема, напад підводного човна на есмінець «Грір» у вересні та потоплення есмінця «Рубен Джеймс» у листопаді, що призвело до загибелі понад сотні американських моряків. Отже, у грудні Гітлер либонь відчував, що, оголошуючи війну Америці, він лише приймає неминуче, отримуючи при цьому додаткову перевагу — збереження видимого контролю над розвитком подій. Далі Гітлер розмірковував так: негайний вступ CША у війну принаймні протягом року не матиме серйозних наслідків, здатних змінити перебіг військових дій у Радянському Союзі. Він був переконаний, що саме війна зі Сталіним так чи інакше стане вирішальною в цьому конфлікті. Гітлер вважав також, що тепер японці звʼяжуть американський флот у Тихому океані й поставлять під загрозу інтереси Британії на Далекому Сході.
3. Криза віри
Битва з німцями на Волзі
Щоб присоромити Захід і закликати його відкрити другий фронт, восени 1942 року радянській творчій спільноті дали вказівку спробувати вплинути на думку закордонної громадськос-ті. «Художникам, письменникам і журналістам дали завдання звернутися до наших колег за кордоном, — розповідає карикатурист Борис Єфимов. — Письменники мусили написати листи англійським письменникам, музиканти англійським музикантам тощо із одним-єдиним запитанням: де другий фронт?». Єфимов, один із провідних карикатуристів Радянського Союзу, написав своєму знаменитому британському колезі Девідові Лоу. Через місяць він отримав відповідь, у якій Лоу пояснював, що «хоча Англія відзначається великою військовою могутністю, ця могутність лише "потенційна", як він її назвав». На власні очі побачивши, як Захід ухиляється від обговорення теми, що мала життєво важливе значення для добробуту Радянського Союзу, у 1942 році Єфимов вирішив відповісти на це за допомогою карикатури — зброї, якою володів найкраще. Саме тому він створив низку малюнків, які містили візуальні закиди до британців. На першій карикатурі були зображені шестеро британських генералів на військовій нараді. Кожному генералові відповідав окремий підпис: «Генерал Непоспішай, Генерал А-Якщо-Нас-Поб'ють» тощо. Напроти них за столом сиділи двоє полковників, на шоломах яких були написані слова «Хоробрість» і «Рішучість». «Це означало, що в Англії є як прихильники, так і противники другого фронту, — говорить Єфимов. — Карикатуру надіслали Сталіну, він її схвалив, після чого її опублікували в газеті "Правда". Таке складне питання, як невдоволення союзниками, мало бути схвалено Сталіним».
Погіршення стосунків зі Сталіним
Далі співрозмовники почали обговорювати післявоєнний світ — такий, яким його уявляв Сталін. І тут радянський диктатор використав формулювання, яке залишатиметься напрочуд незмінним протягом наступних кількох років конфлікту. Він сказав, що Радянський Союз «прагне, щоб усі народи Європи мали той уряд, який виберуть самі, вільні від примусу з боку будь-якої зовнішньої сили. Ми (Радянський Союз) не маємо агресивних намірів і не вдаватимемося до агресії, зовнішньої чи внутрішньої, за винятком тих випадків, коли виникне військова потреба захистити себе. Однак ми наполягаємо на тому, що уряди країн, які з нами межують, повинні бути справді дружніми, а не "професійно дружніми" й приховано ворожими, готовими встромити Радянському Союзу ніж у спину, як вони вже робили в минулому». Це й була та формула Сталіна («справді дружні, а не професійно дружні» країни), яка спричинила згодом так багато проблем.
3. Зміна вітру
Зближення Рузвельта зі Сталіним
Того вечора Сталін отримав найкраще уявлення про характери західних керівників, коли заявив, що, аби підкорити Німеччину після війни, «потрібно фізично знищити принаймні 50 тисяч чи навіть 100 тисяч членів німецького командування». Черчилль писав у своїх післявоєнних творах, що його не обурила жодна із заяв Сталіна, крім останньої — щодо знищення німців після війни. «Британський парламент і громадськість, — сказав премʼєр-міністр, — нізащо не потерплять масових страт». А коли радянський диктатор знову заявив, що потрібно «роз-стріляти 50 тисяч», Черчилль розлютився. «Я швидше погоджуся на те, щоб мене вивели отут у сад і розстріляли, ніж погоджуся заплямувати свою честь і честь своєї країни таким ганебним вчинком». У цю мить втрутився Рузвельт, хоч і неявним чином. Замість того, щоб підтримати Черчилля чи просто змінити тему, він запропонував компроміс — мовляв, розстріляти потрібно 49 тис. Очевидно, американський президент намагався звести ситуацію до жарту. Однак це був дивний жарт, враховуючи причетність Сталіна до масових убивств, про яку президентові було добре відомо.
Водночас Рузвельт і Черчилль, мабуть, відчували, що напів-правда про Сталіна, яку поширювали раніше їхні уряди, обмежує їх. Протягом 1943 року пропаганда союзників продовжувала створювати велику кількість надзвичайно позитивних творів про Радянський Союз і Сталіна, найяскравішим прикладом яких був фільм «Московська місія». Режисер фільму Роберт Бакнер згодом описав його як «доцільну брехню заради політичної мети». Проблема була в тому, що на основі цієї «доцільної брехні заради політичної мети» в широких колах громадськості сформувалося оптимістичне бачення Сталіна й Радянського Союзу. Саме тому Рузвельт, якого менш ніж через рік чекали вибори, вважав, що заперечувати проти цього показного позитивного образу було б шкідливо для його політичних перспектив. Хай там як, та після повернення з Тегерана Рузвельт охоче дотримувався колишнього пропагандистського курсу. Коли один журналіст запитав його, «якою людиною є маршал Сталін», він відповів: «Я назвав би його кимось на кшталт мене самого… реалістом»
5. Поділ Європи
Зустріч у Квебеку
Моргентау почав описувати одну з найрадикальніших і надеструктивніших пропозицій, сформульованих демократичною державою в хх столітті. Цей план передбачав не лише розділення Німеччини на дві частини, а й знищення її промислових потужностей. Згодом у хх столітті один американський генерал загрожував розбомбити Вʼєтнам, повернувши його «назад до камʼяної доби». Протягом Другої світової війни еквівалентом був план Моргентау щодо Німеччини, принаймні з економічного погляду. Черчилль, який завжди покладався на свої емоційні реакції, висловив глибоке обурення. «Не встиг я почати свій виступ, — записав Морґентау, — як тихе бурмотіння й похмурі погляди підказали мені, що все це не викликає особливого ентузіазму в премʼєр-міністра... Я ніколи не бачив його більш дратівливим і саркастичним, ніж того вечора... Коли я закінчив свій виступ, він обрушив на мене цілий потік риторики, сарказму й люті. …Далі Черчилль сказав Морґентау, що вважає цю пропозицію «неприродною, нехристиянською й непотрібною». Навряд чи колись був момент більших розбіжностей між Британією й Америкою стосовно майбутньої політики, ніж того вечора. Однак потім трапилося дещо надзвичайне. Через два дні Черчилль зняв різкі заперечення проти радикального плану Моргентау й у цілому підтримав його. Пʼятнадцятого вересня Черчилль підписав з Америкою угоду щодо продовження ленд-лізу, яка гарантувала британцям 6,5 мільярдів доларів. … Навряд чи він зробив це лише через раптове усвідомлення того, що пропозиції Морґентау дадуть користь британській промисловості. Зрештою, «переваги» цього плану для британської промисловості були очевидними вже тоді, коли він уперше ознайомився з цим планом. Значно ймовірнішим є таке просте пояснення: Черчилль погодився на бажання американців після того, як вони підписали додаткову угоду про ленд-ліз.
Жовтнева зустріч Черчилля і Сталіна в Москві
… Черчиль спонукав поляків змінити свою думку й погодитися на переміщення кордону. Саме тоді почало проявлятися напруження, яке відчував Черчилль. Він просто не міг повірити, що поляки не вчинять так, як їм сказано. — Ви повинні зробити це, — сказав Черчилль. — якщо ви згаєте цю можливість, усе буде втрачено — Я маю сам собі підписати смертний вирок? — запитав Миколайчик. — Я умиваю руки, — сказав Черчилль. — Як на мене, ми маємо відмовитися від цієї справи. Ми не будемо руйнувати мир у Європі через суперечки між поляками. Через свою впертість ви не бачите, що поставлено на карту. Ми розійдемося не друзями. Ми розповімо всьому світові, які ви нерозсудливі. Ви розвʼяжете чергову війну, в якій буде втрачено 25 мільйонів життів. Проте вам байдуже. — Мені відомо, що нашу долю було вирішено в Тегерані, — сказав Миколайчик. — Її було врятовано в Тегерані, — відповів Черчилль. … – Не визнавши цей кордон, ви просто вийдете з гри назавжди. Росіяни підкорять вашу країну та знищать ваш народ. Ви на межі повного винищення. … Сплеск емоцій Черчилля має важливе значення почасти через його зауваження стосовно того, що через відмову поляків підписати угоду росіяни підкорять їхню країну й знищать їхній народ. Цей коментар, мʼяко кажучи, дещо підозріло узгоджується з висловленою в Тегерані думкою стосовно того, що Сталіну потрібно дозволити зберегти за собою різні територіальні надбання, оскільки «характер» радянського уряду «змінився».У спалаху гніву Черчилль, удаючись до образ, звинуватив польський уряд у вигнанні в тому, що до його складу входять «бездушні люди, які прагнуть зруйнувати Європу». Насамкінець Черчилль завершив зустріч гірким і, як йому мало бути відомо, неправдивим зауваженням: «Який внесок ви зробили в боротьбу союзників протягом цієї війни? Що ви кинули до спільного котла? Можете вивести свої дивізії, якщо бажаєте. Ви абсолютно нездатні подивитися фактам в обличчя. Ніколи в житті я не зустрічав таких людей».
У листі, який передали американському послу в Лондоні, Миколайчик написав: «3 виступу Молотова на зустрічі 13 жовтня я з величезним здивуванням дізнався, що протягом Тегеранської конференції представники всіх трьох великих держав без сумніву погодилися з тим, що так звана лінія Керзона має бути кордоном між Польщею та Радянським Союзом». Рузвельта вкотре піймали на брехні. Його мотив для приховування правди від Миколайчика в червні очевидний. У Тегерані американський президент висловив занепокоєність тим, що декілька мільйонів американських виборців польського походження засмутяться, якщо Радянський Союз отримає Східну Польщу, й можуть висловити своє невдоволення безпосередньо на виборчих дільницях під час президентських виборів у листопаді 1944 року. Проте щойно 7 листопада Рузвельт без жодних проблем був переобраний, Миколайчик більше не міг йому зашкодити. Двадцять другого листопада Рузвельт ввічливо відповів на неявні звинувачення Миколайчика в підступності й сказав, що коли «взаємна домовленість» щодо кордонів Польщі й була досягнута, «цей уряд не заперечуватиме».
6. Залізна завіса
Крах ялтинських домовленостей
Однак навіть у найвирішальніший час риторика Черчилля була не тим, чим здавалася. На публіці він міг говорити про те, що в основі цієї війни лежить моральний імператив, проте приватно зізнавався, що його мотиви були далеко не такі чисті. Тринадцятого лютого, повертаючись з Ялти, Черчилль сперечався з фельдмаршалом Александером, який «благав» його, щоб Британія надала більшу допомогу на післявоєнну відбудову Італії. Александер сказав: «Певною мірою саме заради цього ми беремо участь у цій війні — щоб забезпечити свободу й достойне існування народів Європи». «У жодному разі, — відповів Черчилль, — ми воюємо за те, щоб забезпечити належну повагу до британського народу!»
Смерть Сталіна
Навіть у наш час на Красній площі біля кремлівської стіни можна побачити памʼятник Йосипові Сталіну — тому, хто мав бути притягнений до відповідальності за вчинені дії у першу чергу, однак цього не сталося. Як і багатьом іншим тиранам до нього (і, поза сумнівом, багатьом тиранам після), йому вдалося уникнути правосуддя.
Згадався кадр з однойменного фільму «Смерть Сталіна»
Поки твітер Ікс закриває доступи до свого апі, в блускай повна технічна анархія – протокол дозволяє підписуватись абсолютно на весь контент, який створюється в цій соцмережі. Оскільки український кластер вже досить помітний на графі звʼязків, то стало цікаво візуалізувати ці дані – я за день швиденько накидав парсер постів з українською мовою та лайків до цих постів, і спробував візуалізувати це все добро. Взагалі була ідея щось на three.js зробити, але на упоротий пруф-оф-концепт пішло б точно декілька днів :)
Пости (aka скіти, на них навіть можна клікати!) живуть 2 хвилини, лайки – одну, і краще цю сторінку переглядати на ноуті або будь-якому великому екрані :)
Можливо, колись вони будуть взаємодіяти між собою (як Михайло запропонував, можна ще створювати сузірʼя з повʼязаних між собою лайків та реплаїв) або перетворюватись у відомі всім слова під час тривог, або повертати трохи більше інформації про пост/лайк, або це добро піде в опенсорс :)
Також є інші цікаві реалізації обробкибігдати – наприклад, є бот, який малює хмару тегів з популярними словами за останні 10 хвилин. В час, коли оголошують тривоги, вона стає приблизно ось таким:
Треба інвайт?
Інвайтів у мене більше немає, але видають по одному інвайту кожному користувачу раз на два тижні, і у тому ж твітері можна без проблем знайти роздачі інвайтів в цю поки ще лампову соцмережу.
А якщо вже є там – то підписуйтесь на @vadym.bsky.social, і я на вас теж підпишусь!
Взагалі, протокол (і соцмережа) виглядають досить цікаво – я вже робив декілька невеликих інтеграцій, від плейлиста для спотіфай з треками акаунта до реалізації для пана Монітора адекватного та розумного постингу інформації про загрози з твітера в блускай буквально за пару годин та без будь-яких лімітів. Для порівняння, твітер з їх обмеженнями в 50 твітів на 24 години навіть ракетну атаку не може пережити!
